[ ! ] версия для печати
Сопілка грає десь у далині,
Ті дивні звуки серце наповняють
І так спокійно на душі мені,
Мелодія лунає і лунає.
Від насолоди звуків чарівних
Я закриваю очі, й поринаю
В блаженство звуків, тільки неземних,
Неначе я лечу, лечу до раю.
Я бачу луг зелений. Вітерець
Ледь-ледь траву колише під ногами,
Я відчуває, як Господь-Творець
Відтворує різноманітні гами.
На тому лузі бачу себе я,
Як по траві іду я, і боюсь зім"яти.
Десь в далині я чую солов"я,
А із трави надходить запах м"яти.
Над лугом небо чисто-голубе,
Ледь-ледь хмаринки білі пропливають.
І в тих хмаринках бачу я себе,
Я відчуваю, що лечу до раю.
О, як чудово на душі мені,
Неначе я в повітрі розчиняюсь,
Я знову чую звуки чарівні,
І начебто від них я прокидаюсь.
Сопілка затихає. Тишина...
Я так не хочу очі відкривати,
Неначе я боюся, що вона
Вже може так ніколи не зіграти.
Прочитано 2643 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Рамочка .ру - лучшее средство
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95
Hosting