Вже хмари тяжкі, осінні.
На землю лягають тумани.
І віють вітри свавільні,
І ниють загоєні рани.
Раптово трава пожовтіла,
І листя вкриває дороги,
І якось душа змарніла
Від смутку і від тривоги.
А ми в суєті невпинні,
Дари забуваємо легко,
Втрачаємо цінні хвилини,—
А вічність так недалеко.
Можливо, годили мамоні
І правдою не цінували.
І сходи у серці Господні
Турбот бур’яни заглушали.
Весна відійшла і — літо,
Вже осінь вдягнула шати.
Минуло все непомітно,
Та тільки нема що збирати.
Коли в нас думки високі
Про світлі небесні далі,
Міліють турботи глибокі
І висихають печалі.
І сіємо вже у надії,
Що втрат не буде в нас жодних.
Засяємо ми в сузір’ї
Спасенних дітей Господніх.
Ми сіймо Господнє насіння —
Оціниться праця ревна.
Христос — це життя і спасіння,
Христос — це вічність блаженна.
Комментарий автора: Переклад з російської пісні не відомого мені автора.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Теология : О чудесах (Т.Б. Джошуа и Ко) - Алексей Мочалов «Вот это и странно! — ответил прозревший. — Человек дал мне зрение, а вы не знаете, откуда Он?! Но ведь знаем же мы, что не грешников Бог слушает, а только тех, кто чтит Его и творит волю Его. Слепорожденного зрячим сделать — о таком никто и не слышал никогда. Если бы не от Бога был Этот Человек, не смог бы Он ничего подобного сделать». Но один был у них на это ответ: «Во грехах ты погряз от самого рождения своего, тебе ли учить нас?!» И прогнали его фарисеи» (Иоанн 9:30 - 34 BTI)
